Я у пеклі, у неволі...
Божевільний
Я у пеклі, у неволі де гнів панує та пітьма де краса життя в'яне поволі де пісня пречудова звучить дарма. Та друге око моє бачить насолоду безцінного кохання як багато слово поета важить і силу справжнього бажання. Чому ж вірити мені? Де сон, де правда, де міраж? Вони ж геть між собою не подібні ! та усе це правда і гнів і підлість й теплота.
2018-11-16 13:54:39
5
0
Інші вірші поета
Простий Лялька Хто як не ми? Думки
Інші поети
Avrora171717
@Avrora171717
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8542
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168