Гавайська легенда про червону квітку

Охія - перше дерево, що пробива застиглу лаву,
На нім цвіте червона квітка - лехуа;
Та я не раджу вам зривати квітку ту криваву,
Це - символ вірності й кохання на Гавайських островах.
Серед чоловіків був Охія самим вродливим й сильним,
А Лехуа - найкрасивішою серед дівчат вважалася не без підстав;
Та коли Охію побачила Пеле - вогню богиня,
То захотіла - щоб він її коханцем став.
Рибар відмовив їй - лиш Лехуа була для нього мила,
Пеле розгнівалась й на дерево перетворила юнака;
Богам же стало шкода дівчину, і щоб та гірких сліз не лила -
Її зробили квіткою - аби закоханих не роз'єднала Вічності ріка.
Доки цвітуть на дереві квітки червоні -
Повітря завжди буде теплим і безхмарним,
Якщо ж зірвати квітку - дні одразу настають холодні -
Так Лехуа в розлуці сумує за коханим.

Пеле - богиня вогню і вулканів
Рибар - тут рибалка, рибак

Маорійська легенда про різні кольори шкіри

Давним-давно минули ці події,
Їх пам'ятає сонця бог - Те-Ра;
Як відбувалися тоді діла земнії
Манангуї згадає - Велетень-гора.
В краях благословенних Хаваїки -
Далеких предків втраченій землі
Жили чотири племені великі,
Життя безбідне і легке вели.
Чоловіки ловили звіра, били рибу,
Жінки дітей, ростили вогнище берегли;
Плодів росло навколо понад міру,
Вожді племен мир й спокій стерегли.
Та раз Тавхірі-матеа - бог вітру грізний
Приніс нещастя чорні хмари їм;
Звір зник і щезла риба в ріках,
Родючі землі вкрились попілом густим.
Хінеу-о-те-по ще довго пирувала,
Несучи смерть і старим, й молодим,
В могутніх силу, в мудрих розум забирала,
Лилися крові ріки демоном страшним.
Один лиш жрець-тохунга запитав Атуа,
Володаря Ао-марама - царства світла:
-Чому нас, бог великий, кара не минула?
Не дай загинути добра і правди дітям!
Та відповів жрецю Атуа гнівно:
-І про які добро і правду ти речеш?
Випробування перше ж вас змінило дивно -
Насиллю, крові, злу немає меж!
-Будь справедливим - вів тохунга далі -
Їм просто голод очі застеляв,
Ще раз їх випробуй - слова його лунали:
-Та так зроби, щоб голод їх не доконав!
Погодився Атуа з цим проханням:
-Але останнім буде іспит мій - прорік -
Хай кожне плем'я йде у землі дальні,
Щоби вогонь вражди між вами зник.
Якщо всі стріли вразять одного оленя,
То між стрілками свара виникне ураз;
Тож дам таке народам я знамення,
Хай всі почують в племенах наказ:
Я на чотири поділю добу частини,
І кожне плем'я матиме свій час,
День, ніч, схід, захід - відтепер незмінні,
І їх чотири кольори розділять вас.
Червоний, чорний, жовтий, білий -
Тож кожне плем'я колір має свій,
Хай пам'ятають люди, як їх розділили,
Це їх утримає від братовбивчих війн.
Чотири племені по світу розбрелися,
Та бачать Атуа великий і Те-Ра:
Хто із людей як, де і з ким повівся,
І чого в світі більше: кривди чи добра.

Хінеу-о-те-по - богиня смерті в міфології маорі