Повернення сонця

Образив брат Аматерасу сонцелику,
І та сховалася в печері від людей.
Тож діва сонця вийти не могла велика,
Щоб світ осяяти від мороку ночей.
І з того часу на землі життя завмерло,
У світі владу захопила сива тьма;
І не буття настало, а льодяне пекло-
Все снігом вкрила лютая зима.
Біля печери на жердину посадили півня,
На торії жерці повісили зерцало...
Від сну прокинулась дрімаюча богиня -
Коли уранці птиця заспівала.
Із підземелля донька Ізанагі вийшла,
І вгледіла красуні лик Аматерасу:
Кого ж красою так природа наділила?-
Подарувати як суперниці образу?
А світ земний знов сонце освітило,
Щез морок, відродилося життя;
Своя ж краса богиню засліпила -
Так відбулося сонця вороття.

Аматерасу - богиня сонця в японській міфології
Ізанагі - батько Аматерасу, верховний бог, за легендою один із засновників Японії

        Легенда про метеликів

Колись під ранок, ще і не світало -
В якомусь невідомому селі
Метелики нічнії пролітали,
Милуюсь принадами землі.
В одній з хатин вогонь вони узріли-
Не доводилось світло бачити такеє їм.
На стелю сівши, свій політ спинили,
Вдивляючись у полум'я, яке палало поміж тим.
Танок вогню їм голови зморочив,
Багаття дружнім здалося намить;
Злетівши - перший від вогню відскочив,
Сказавши друзям: -Та воно ж сліпить!
За ним другий злетів, небога,
Вогню своє підставивши плече;
Та марною була пересторога,
Тож зойкнув тільки: -Та воно ж пече!
А третій крила разом склавши -
Униз поринув і в вогонь пірнув,
Вмить зникнув - в інший світ пропавши,
Незнаних вимірів напевно досягнув.
Тепер не скаже тим двоїм нічого,
Що ж дивне він таке там десь пізнав;
В які краї лягла його дорога,
Як доля склалася його сумна.

  Легенда про допитливого ченця

Одна дилема зацікавила ченця:
Обох долонь ти можеш оплеск чути!
Та всеж задумливість не сходила з лиця:
А як тоді із плескотом руки одної бути!
Багато згаяв на розгадування часу він
І всі в природі звуки перебрав:
І пісню гейш, і вітра шум, і крик сови...-
Та так відгадки і не відшукав.
Аж от під час ранкового моління,
Коли у норах спали навіть миші,
До юного ченця прийшло прозріння:
Плескіт руки одної - це звучання тиші!