Як Одін мудрість здобував

Був Одін молодим й упертим до нестями
І більше всього - мудрість віднайти хотів.
Казали Норни: приходить мудрість з досвідом, з роками
Й ціною втрат - та гордий бог не слухав їх пророчих слів.
Прийшов до Урда він, щоб мудрості води іспити,
Та не дозволив страж напитись з джерела,
Сказав лиш: -Даремно нічого не дається в світі!
І треба, щоб за мудрість плата сплачена була!
-Бери що хочеш! - Одін мовив неласкаво;
Та розумів - нічого більше мудрості нема!
Мімір прорік: -Тоді віддаш мені за мудрість око праве!
Подумай двічі, нічого не бува дарма!
Хоч тяжко око власне віддавати -
А Одін гарний був і молодий;
Та вирішив: що краще все пізнати,
І мудрий бачить одним оком більше, ніж двома дурний...
Чув Одін, що існують руни - знаки віщі,
З яких би міг мудрець або поет слова плести;
Та щоб здобути їх і стати ще мудрішим -
Себе потрібно в жертву принести!
Тож Одін головою вниз повісився на Ігдразилі,
До того ж списом сам себе проткнув;
Так із Ґунґніром дев'ять діб вони висіли,
Допоки не прийшов Бьольторн і бога з Древа світу не стягнув.
Дід медом напоїв його, мов нерозумного хлопчиська
І дав йому жадані руни - знання носії...
Та Одіну все мало - облізлий і худий, мов тріска,
Бог мудрості відправився шукать в чужі краї...
Узявши посох в руки - подорожніх чинячи покон,
Сивобородий дід світами різними бродив;
Допоки не узяв конунг Гейрред його в полон
І щоб помучити - між двох пекучих вогнищ посадив.
Від жару вісім діб ставало богу гірше,
Конунгів син старого пожалів та пити йому дав;
І ця вода влила у серце Одінове віщі вірші -
Співав їх доти - доки зачарований конунг на власний меч не впав...
Так і зробився Одін наймудрішим між людьми й богами -
Знання велике осягнути зміг!
Тож зрозумійте й ви - що мудрість набувається з роками
Ціною: звершень, досвіду і втрат тяжких!

Урд - джерело мудрості
Мімір - охоронець джерела Мудрості, дядько Одіна
Норни - богині долі в скандинавській міфології
Ігдразиль - дерево світів
Ґунґнір - спис Одіна
Бьольторн - дід Одіна, батько Міміра і Бестли - матері Одіна і всіх Асів
Покон - заст., звичай, неписане правило

                    Мед поезії

Відносини між асами і ванами були тоді не кращі,
І щоби примиритися - вони зустрілись.
В знак миру - кожен з богів підійшов до чаші
Та плюнув в неї - так війна і припинилась.
З слини був створений мудрець Квасір -
Нема питання на яке би той не відповів;
Цей чоловік приніс на землю асів мир,
Пішов по світу він і мудрості істот учив.
Два злобних карлики: Фйалар з Галаром
Квасіра хитрістю до себе заманили;
І щоб самим розжитись божим даром -
Богів обранця підступно цверги вбили.
Злили Квасіра кров у чан й два глеки,
З бджолиним медом добре розмішали -
Так мед поезії створили жадібні і недалекі,
Які чомусь мудріше від того не стали.
Прислали аси вісника до вбивць жорстоких,
Щоб з'ясувати - як зміг мудрець у домі їх померти;
Збрехали гноми посланцеві не моргнувши й оком:
-Від мудрості помер, бо був лиш тільки смертним!
Дізнався Гіллінг, що є у цвергів мед чарівний -
Їх златом спокушав, торгуючись невміло;
А гноми запросили Гіллінга кататися в човні,
Й ладдю перевернувши - велета втопили.
На берег випливши, підступні гноми
Дружині мовили, що Гіллінг потонув в нурті бездонній,
Коли ж сердешна вибігла із дому -
На голову їй кинули млинове жорно.
Гадали цверги, що усе їм зійде з рук,
Але син Гіллінга - Суттунг зумів на вбивстві їх спіймати,
І щоби велетень не утопив нікчемних карлів двух -
Їм довелося мед, як викуп за життя, віддати.
Суттунг забрав з собою поетичний мед,
Відвіз додому і сховав в Хнітбйоргських скалах;
Залишив доньку тут свою - Гуннлед,
Щоб мудрості напій вона оберігала.
Та Одін вирішив будь-що той мед дістати
І до Суттунга брата - Баугі проклав місток;
Сказав: -За дев'ятьох я буду ціле літо працювати,
Якщо ти меду даш мені поезії ковток!
Хоч меду власником не був Баугі,
Та обіцяв в усьому Одінові помогати;
Коли ж вони прийшли за медом до Суттунга -
Відмовився гігант їм хоч краплину дати.
Не став Баугі відмовлятися від власних слів,
Але був впевнений - Суттунга їм не обдурити;
Та хитрий Одін здивувати всіх зумів -
Дістав з кишені бур й велів до Гуннлед отвір просверлити.
І як діру було пробурено свердлом,
Став змієм бог і в отвір прослизнув,
Представ пред Гуннлед Одін гарним юнаком -
І тим увагу дівчини до себе привернув.
Три дня й три ночі пронеслись стрілою,
Та вже таку удачу Одін мав легку -
Закохану Гуннлед узяти обіцяв з собою,
Якщо із діжки кожної дозволить меду спробувати по ковтку.
Із першого ковтка осилив Одін Одрерір,
З другого випив Бодн, з третього - Сон,
А потім на орла перетворився й полетів
Швиденько до Асгарду, щоб не потрапити в полон.
Та як на зло - Суттунга до печери принесло,
Своїй доньці він їжу ніс із дому;
Узрівши все - вмить перекинувся орлом
Й метнувся навздогін, щоби помститись крадію лихому.
Аси побачили, як Одін до Асгарду підлітав,
Щоб плюнув мед - назовні чашу винесли скоріше,
Та вже занадто Одін поспішав -
Й частина меду вийшла через отвір інший.
На неї пустомелі звідусіль поналітали,
Які поетами вважаються, а справді - римоплети;
А кращий мед  - Одін віддав богам і скальдам,
Які про "кров Квасіра" всюди рознесли куплети.

Аси і вани - представники різних рас богів
Гіллінг, Суттунг, Баугі, Гуннлед - представники раси велетнів
Нурта - безодня
Одрерір, Бодн, Сон - три діжки меду поезії
"Кров Квасіра"- переносна назва меду поезії