Chocolate Makes Everything Better
Sometimes when I feel nervous, And I need think things through I tend to reach in my pocket To find something to chew Sometimes I find pencils Sometimes I find peppermints And I know it's going to be a long day When all I find is pocket lent At the end of the week when I know I have a test I stock up on assorted chocolate And I hide it all in my desk. So when I don't know the answer To a hard problem in front of me Is sneak a piece of candy in my mouth To set my clouded mind free. When I eat my chocolate I love how it melts away It brings back many good memories Like blue skies in May It makes me feel So careless and free Whenever I'm eating chocolate I'm helping my anxiety. When others get anxious They get mad and cause trouble I just sit back and chill out Because I am eating my truffles. So when I get engulfed By the cares of the day I eat my favorite candy And let my troubles melt away.
2018-08-28 01:07:23
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
deadone
U never fail to bring back memories
Відповісти
2018-08-28 01:16:39
Подобається
Madison Tyler
Love chocolate too
Відповісти
2018-08-28 09:56:56
Подобається
Madison Tyler
Nice poem
Відповісти
2018-08-28 09:57:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2394
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12515