5:00.
Йому чомусь не спалось. З голови не йшло те бісове татуювання, думки були зайняті переважно пошуком рішень чергової проблеми, яка випала на їх долю. Дракон перевів погляд на Даро. Дівчинка міцно спала, зрідка хмурячи темні брови, так, що між них залягала глибока зморшка. Певне, сниться якийсь кошмар.
Ладомир встав з крісла, і присівши навпочіпки коло ліжка, торкнувся вустами гарячого чола. Дихання дівчинки вирівнялось, тривожні сліди на обличчі розгладились. Підвівшись, Лад поправив ковдру, що так і норовила зісковзнути на підлогу, і попрямував на кухню. Непогано було б як-небудь збадьоритись.
Покопирсавшись серед численних баночок в кухонних антресолях, дракон відкопав розчинну каву і корицю, а коли зазирнув до холодильника, йому пощастило розжитись ще й вершками. Жити можна.
Набравши півчайника води, що кольором нагадувала крейдяний розчин, Лад поставив його на вогонь, і засипавши сублімат до чашки,  зіперся руками на стіл, понуривши голову.
- Не спиться?
Ні, він колись таки зацідить цьому пройдисвіту в обличчя за звичку з'являтись непроханим, та до того ще й зі спини!
- А тобі яке діло? - дракон добросовісно намагався зберігати спокій. Виходило погано.
- Може, я хвилююсь за твоє психічне здоров'я. - демон посміхнувся кутиком вуст, і розмістився навпроти, зіпершись стегнами на протилежний стіл.
- Дякую, я в нормі. - іронічно процідив Лад, відчуваючи, що скоро закипить синхронно з чайником.
Спокусник елегантним жестом зняв посудину з вогню, і залив каву, паралельно нахилившись до драконового вуха.
- Я маю надію, ти пам'ятаєш про нашу домовленість?
- Так. - відповідь прозвучала приречено і глухо, ніби з кабіни танку.
- От і добре.
Мефістофель пожадливо облизнув тонкі губи, за сим злегка прикусивши мочку його вуха.
- Розслабся і отримуй задоволення.
Демон прокреслив вологу доріжку до ключиць дракона, паралельно розстібнувши пару ґудзиків. Тонкі пальці вчепились в його стан, провокуючи думку про неминучість синців. Гострі ікла залишають криваву відмітину у впадинці між ключицями - золотава крапелька жару стікає вниз білою шкірою, пропалюючи тканину сорочки. Ладомир підсвідомо запрокидує голову, з якогось дива відкриваючись для свавільних ласк візаві. Його захоплює хвиля похоті, яка йде від Спокусника, і він добровільно втрачає контроль. Круглі зіниці видовжуються, видаючи дику натуру, краї райдужки загоряються вогнем.
Перехопивши ініціативу, він одним рухом вклав демона на протилежний стіл, спрагло припавши до його вуст. Він хотів сторицею віддати все те, що Мефістофель дав йому за два їхні рандеву. В скронях настрливо пульсувало бажання - воно заволоділо свідомістю, не залишивши місці іншим відчуттям.
Однак марення швидко минулось. Важко дихаючи, Лад відступив від Мефістофеля, дозволивши йому підвестись. Зараз, розхристаний, зі збитим диханням, скуйовдженим волоссям і гарячковим блиском в очах, Спокусник здавався йому як ніколи привабливим, хоч він впевнено відганяв від себе цю думку.
Відвернувшись, він додав у каву цукор, корицю і вершки, і розмішавши, зробив кілька ковтків. Підкравшись ззаду, демон однією рукою обвив його за стан, а іншою повернув обличчям до себе, взявши вказівним і великим пальцем за підборіддя. Пару секунд витримавши зоровий контакт, він торкнувся його вуст легким поцілунком. Прицмокнувши, посміхнувся кутиком вуст :
- Надто багато вершків. Звари і мені будь-ласка, тільки без нічого.
І тієї ж миті щез, знов залишивши розгубленого дракона на одинці з думками.