ЭХО СЕРДЦА
Я слишу, как шепочет ветер И голос твой, там, вдалеке Но слишком тихо произносиш Слова которые данные мне... Мне б так хотелось их услышать Тогда сорвалась, я к тебе, Тогда б я знала, точно знала, Что ти неравнодушен к мне. Давай чуть громче, постарайся Я их так жду, вот тут, вот здесь. Но может, все я ошибаюсь И это вовсе не данные мне? А может это просто эхо, Которое звучит во мне? (Зеленоокому парубку, який не знає кольору своїх очей)
2020-03-24 15:22:58
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3347
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4545