(k.m.)
Яка краса ті сніговії, Що сиплять сріблом навкруги. Можливо, то дитячі мрії? Або котячі пироги? Виблискує сніжок на сонці, Зими красою мерехтить. Мороз заглянув у віконце, Він трудівник – завжди не спить. Чарівно падають сніжинки, Пухнасто ляжуть біля ніг. І лине сміх в кожній хатинці, Приходить свято на поріг!
2021-01-24 17:07:10
0
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ко Ма
@Алексей можливо нічого в цьому житті не варто взагалі робити) колись думали, що земля пласка, а жінки гідні тільки народжувати. А що до моїх "котячих пирогів", то внутрішнє вживання це сім'я по Вашому? Тоді поспішаю повідомити, що свого читача я вважаю членом своєї сім'ї і неодмінно ділюсь з ним думками, навіть якщо вони літають десь поміж "котячих пирогів".
Відповісти
2021-02-03 14:16:56
Подобається
Алексей
Благаю, не теба((((
Відповісти
2021-02-11 12:31:16
Подобається
Ко Ма
@Алексей пропоную вам просто не читати мою поезію, я не буду благати😆
Відповісти
2021-02-11 12:42:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2311
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2818