k.m.
Відтоді, як волосся кольору пшениці,
Торкнулося зненацька моїх рук,
На моїм серці все виспівують кувиці
І не літає над життям зрадливий крук.
У моїх грудях стріли Купідона,
І лиш прошу я - ти їх не виймай.
Для мене ти і сонце і мадонна,
Небосхил світу - мій особистий рай.
І пізнаю тебе не лише у розмові,
А і тоді, як здалеку дивлюсь.
Це вже кохання - наші душі голі.
Струм б'є крізь тіло, лиш як мізинцем доторкнусь.
І все чекаю, як омріяне "кохаю"
Повітря в моїх вухах сколихне,
Бо я хворію вже давно, і кожен про це знає,
І вірус цей так просто не мине.
Ти еліксир мій, дорогий антибіотик
І ліки криються у візерунках твоїх рук.
Але ти ще і сильнодіючий наркотик,
Адреналін, прискорюючий серця стук!
2021-01-24 17:45:36
5
0