k.m.
Подаруй мені день із свойого життя, Це не так вже й багато - лиш двадцять чотири години. Та за час цей я взнаю весь сенс світового буття. І чим дихаєш ти в ці недовгі хвилини. Подаруй мені день із свойого життя, Не важливо, він сірий або ж різнобарвний. Може сповнений він, застарілого вже, каяття? Чи несеться як кінь чорногривий примарний? Подаруй мені день із свойого життя, Не жалкуй малу крихту, для тебе - нічого. І піду разом з ним у своє небуття, Не промовивши слова німого. Подаруй мені день із свойого життя...
2021-01-24 17:28:06
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1620
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5461