яд
Твої очі мов неба блакить
І усмішка чарує,бентежить,
Наша зустріч прошла наче мить
І тобі на віки я належу.
Цілував ти неначе востаннє,
Кожен раз наша пристрасть росла.
І тримав до світанку,до рання,
У обіймах твоїх я жила.
Було все так чарівно,так щиро,
Але звідкись вона приповзла.
Та розлука, неначе зміюка
В почуття свого яду дала.
Ти казав:не кохаю,не хочу
Більше бачити й чути тебе.
А я плакала кожної ночі,
І благала- не кидай мене！
2021-04-06 12:01:47
6
0