яд
Твої очі мов неба блакить І усмішка чарує,бентежить, Наша зустріч прошла наче мить І тобі на віки я належу. Цілував ти неначе востаннє, Кожен раз наша пристрасть росла. І тримав до світанку,до рання, У обіймах твоїх я жила. Було все так чарівно,так щиро, Але звідкись вона приповзла. Та розлука, неначе зміюка В почуття свого яду дала. Ти казав:не кохаю,не хочу Більше бачити й чути тебе. А я плакала кожної ночі, І благала- не кидай мене!
2021-04-06 12:01:47
6
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6294
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2268