Квітковим цвітом...
(18+)
Квітковим цвітом, що сиплеться з небес, Спадає важкістю з плечей надія. Втрачаю глузд, втрачаючи всілякий сенс, Ти висміяв, назвав: "повія". Я впала пред тобою на коліна, Ні, я не каюсь, не прошу: "пробач". Я не вважаю, що була у чомусь винна, Я справді вірна, й зараз, сповнена образ. Нудотою підкочує до горла І ніби душить той комок зневіри. Ти був немовби порятунком, ніби крила, Змусив злетіти і жорстоко приземлив навіки. Я плáчу, але ти завчасно не радій, Не виграв ти, не здамся я покірно. Бо серед всіх тобою зваблених "повій", Мабуть, лиш я кохала безнадійно.
11.03.2024
3
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8721
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3567