Ми двоє просто перехожі...

Liv

Ми такі різні, але чимось схожі. Ми двоє просто перехожі. Ти полюбляєш гірку каву, Я ж обираю з медом чай. Ти часто ходиш на виставу, А я гуляю вздовж алей. Ти ненавидиш морози, А я люблю гуляти в сніг. Тебе не налякають грози, А я боюсь почути грім. Ти все тримаєш під контролем, Моє життя то самоплив. Ти незламний навіть болем, Я ж розіб'юся від злих слів. Ти більше любиш синьооких, А в мене очі темна ніч. Ти полюбляєш більш серйозних, А я дитина ще в душі. Люблю стрибати по калюжах, І веселитись досхочу. А ти - сидіти в ресторанах, І уникаєш все дощу. А я люблю співати в ду́ші, Ти ж не співаєш взагалі. Я відриваюсь в нічнім клубі, А ти сидиш на опері. Ще безліч буде порівнянь, І безліч тих розчарувань. Бо такі різні ми, й зовсім не схожі. Це я придумала собі, Що ми не просто перехожі, А чимось схожі я і ти.

2022-12-23 18:09:52

9

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11385

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1863