Ми двоє просто перехожі...
Ми такі різні, але чимось схожі. Ми двоє просто перехожі. Ти полюбляєш гірку каву, Я ж обираю з медом чай. Ти часто ходиш на виставу, А я гуляю вздовж алей. Ти ненавидиш морози, А я люблю гуляти в сніг. Тебе не налякають грози, А я боюсь почути грім. Ти все тримаєш під контролем, Моє життя то самоплив. Ти незламний навіть болем, Я ж розіб'юся від злих слів. Ти більше любиш синьооких, А в мене очі темна ніч. Ти полюбляєш більш серйозних, А я дитина ще в душі. Люблю стрибати по калюжах, І веселитись досхочу. А ти - сидіти в ресторанах, І уникаєш все дощу. А я люблю співати в ду́ші, Ти ж не співаєш взагалі. Я відриваюсь в нічнім клубі, А ти сидиш на опері. Ще безліч буде порівнянь, І безліч тих розчарувань. Бо такі різні ми, й зовсім не схожі. Це я придумала собі, Що ми не просто перехожі, А чимось схожі я і ти.
2022-12-23 18:09:52
9
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2012
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2319