Блог
Всі
Особисте
А ви колись скучали? Так, по справжньому. Щоб цілими днями думати про цю людину і немогти дихати без її дзвінка. Так щоб кожний міліметр тіла надіявся що він вже має час для розмови. Так щоб не заснути без останнього повідомлення і мріяти що через три дні уже побачитеся уживу. Можливо я уже так до нього звикла, а може так уже скучила...
Книги
Всі
Вірші
Всі
Сумую за тобою
Знаєш, без тебе так холодно.
Сонце не світить в мій сонний район.
Дні тут довгі, і сни йдуть безладно.
Та я написала слів вже вагон.
Знаєш, я досі неможу звикнути,
Вечорами мокну холодним дощем.
Скажи, де та кнопка щоб вимкнути
Ці почуття, що в'ються плющем?
Знаєш, я вчуся, тримаюсь нормально.
Страждаю ночами, а зранку все ок.
Чула у тебе усе там похвально,
Зробив не один відважний крок.
Знаєш, я не можу без тебе,
Щоранку хапаю в руки смартфон.
Можна я буду ближче до неба,
Щоб зустріти з тобою цей марафон?
3
0
378
Її кохання малювало ромашками...
Її кохання малювало ромашками,
Дрібними метеликами на носі.
Її слова розліталися пташками,
Солодкими незабудками у волоссі.
Вона завжди носила обереги
І ти боявся їх відсутності.
Її очі збивали з рівноваги,
Доводили тебе до напівпритомності.
Про неї ніколи не писали вірші,
Їй ніхто не присвятив поеми.
Лиш ти кохав її в тиші,
Лише тобі потрібні були її проблеми.
Можливо вона трохи інша.
Скажеш, важко її любити.
Могла бути легша, тихіша, менша...
Та який сенс з тою іншою жити.
3
1
427
Марення
Вечірнє сонце. Ноги босі.
Бузок так ніжно вплівся у волосся
Вони шукали щастя на дорозі
Або в траві, що дядько косить
Ніс в морозиві й солодкі губи...
Колись її точно малювали із натури,
А він був наче молодий Ді Капріо.
Той, що той самий Джейк, із Титаніку.
Вона сміється йому в очі,
Малюючи руками хмари.
Його думки знову чисті й хороші...
Та жаль, що це лише уява
Та жаль, що більш не буде так, як було.
Що вже весна не зацвіте отим бузком,
І з нею все уже минуло.
Або, можливо, нічого й не було...
2
0
286
