Пробач, батьку...
В моїй душі ти не знайдеш відповіді, На те хвилююче тебе питання: Де ти? Звідки я можу чекать світла? Чому своєю зіркою ти мене звеш? Не лізь сюди, прошу, не треба! Тут лиш море моїх сліз. Не щастя, не кохання тут ні грама, а тільки берега згаслих зірок. Ти знай, що сльози свої проливать не треба, За мною, упавшу тілом в бруд, Вбитой білью та уламками надій, Але ти знай, я завжди буду поруч. Пробач мене, мій батьку.
2023-10-27 19:06:15
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Layil Lee
Знаю, що це далеко від ідеалу, але... було написанно в скрутний час.
Відповісти
2023-10-27 19:06:53
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2153
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
85
4
8362