Пробач, батьку...
Layil Lee
В моїй душі ти не знайдеш відповіді, На те хвилююче тебе питання: Де ти? Звідки я можу чекать світла? Чому своєю зіркою ти мене звеш? Не лізь сюди, прошу, не треба! Тут лиш море моїх сліз. Не щастя, не кохання тут ні грама, а тільки берега згаслих зірок. Ти знай, що сльози свої проливать не треба, За мною, упавшу тілом в бруд, Вбитой білью та уламками надій, Але ти знай, я завжди буду поруч. Пробач мене, мій батьку.
2023-10-27 19:06:15
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Layil Lee
Знаю, що це далеко від ідеалу, але... було написанно в скрутний час.
Відповісти
2023-10-27 19:06:53
Подобається
Інші категорії
Пейзажні Філософські Подійні Для дітей Вірші в прозі Сумні вірші
Інші поети
박 윤두
@Dambi001
I_am_not_star
@I_am_not_star
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3286
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1873