Вірші
Лайф
На сосну лізу і злізаю,
У місцях різних я буваю,
Вже задовбалась так ходити,
Ну має же десь той Лайф ловити:)
9
0
594
Пісня: Ангелам нельзя любить на українській
Хмари затягнули місяць
Гори укривши хмарами
Зірки падали ...
І розбивалися об камінь Яскраве світло зліпив хвилі запалюючи море
Яскравий слід повісті
Тільки в до-мінорі
Упав на землю втомлений
Він від болю стогнав
І думки тільки одні
Що це життя фінал
Падає сніг на рани
Але чомусь не тане ... Помирати напевно рано
Кров землю живить
Він подивився на небо
З останніх сил...
Побачив яскраве світло
Який його так зліпив
Поруч стояла дівчина
У красивому білому платті
І німфа золота
Кольори сонця на заході Дотиком руки
Теплим, ласкавим, ніжним,
Що зігріє холод
Навіть гір снігових
Серед хвилин бунтівних
Все було як уві сні вона попрощалася
І розтанула в темряві ...
Ангелам не можна любить, небесні правила такі
Але ти пам'ятай що я чую кожен подих і стогін твій
В радості і в біді поруч тільки з тобою
Бережу тебе я ангел-хранитель твій
Промені сонця раннього
На місці ран його
Але немає вже тієї дівчини
Що в серці його поранила Залишилися тільки в пам'яті Хвилини того вечора
Минуло чимало років
З моменту їх останньої зустрічі
І кожен день на місці
З надією на чудо
Він сидить біля моря
Слухаючи його етюди
Коли зійде місяць
Ось уже як 8 років
Чекає коли прийде вона
Але її все немає і немає
Через роки поневірянь
Все одна за одною випробування життя
Він повернувся додому
І ніби все як завжди
Світить тойх ж місяць
Але чогось не вистачає
Ніби в серці вона
Не знайшов собі місця
І побіг до берега
Він її знайде
І в це вірив він
І десь там далеко
Уже знайоме світло
На тлі місячного неба її силует.
Ангелам заборонено любить, небесні правила такі
Але ти пам'ятай що я чую кожен подих і стогін твій
В радості і в біді поруч тільки з тобою
Бережу тебе я ангел-хранитель твій
9
1
456
Будь моїм ангелом...якому несудилося кохати!
Будь моїм ангелом,
Що зі мною вдень та вночі.
Бережи мене,
Як зірницю ока без якої не побачиш мене.
Не забувай про мене ніколи,
І я незабуду.
Обнімай мене у важку хвилину,
Та не забувай!
Ангелам не судилося КОХАТИ!
8
0
551
ХХХ
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє,—
Мені ні мну, ні покою
Казка стара не дає.
Повітря свіжіє — смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських
Незначна красуня на кручі
Сидить у самоті.
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
І косу розчісує ним,
І дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
В човні рибалку в цю пору
Приймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки у гору —
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливі
І човен, в хлопець з очей,
І все це своїм співом
Зробила Лорелей
Генріх Гейне
8
2
505
