Душі
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
(18+)
Натхнення від Last_samuraі https://www.surgebook.com/last_samurai/poem/ne-zrozumiliy-performans-gliboko-nichniy-ks3 Душу свою не мучай Ти крізь небесну мару- Совість чогось так плаче Хоче комусь дать здачі. Сни всі навіюють люди - З нами вони чи в Раї. Сонце душі палюче Хай смуток твій поїдає: Серце розправить крила, Ангелом затріпоче; Згадуй, як ти щасливим Був насвітанні й щоночі; Згадуй, кохані очі Що діамантом світять, Дивляться в душу сонцем, Ти закохай їх світло, Не зраджуй, щоб не покинув Сон її справжній дивний _______ Експромт)) захотілося поспівати вашого вірша) Останні два куплети твої, як пісня.
2021-04-06 02:55:10
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
одного тебя мне хватит, чтоб улыбкою цвести. Вот умеешь меня, Батя, Улыбнуть и завести. 👍👼😁
Відповісти
2021-04-06 03:18:14
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
👍👼☀️
Відповісти
2021-04-06 03:44:53
Подобається
Інші вірші поета
Мамо...? 12+1/21 (Числа 13 не існує )) Синій птах Смакуй і кохай
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Anntuanetta
@Anntuanetta
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2476
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2307