Чи так давно ти вже кохала?
А ти коли-небудь любила? А ти коли-небудь втрачала? А ти його давно забула? Заради нього змін зазнала. Як часто ти за ним страждала? Як часто дратував тебе, Що іноді себе не впізнавала? Він твоє сердце вже не збереже. А пам'ятаєш, як на нього ти кричала? А пам'ятаєш, як зв‘язок втрачала? А пам'ятаєш, що від нього бігла Й до самого кінця тільки йому була ти вірна? Давно його тепер пробачила? Давно нормально по ночах спала? Я сподіваюсь, ти за все йому «віддячила» Й забула в миті болі як його звала. Навіщо ти в життя своє його впустила? Навіщо віддала, що мала? Я думала, що ту любов ти вбила, Бо про свободу так колись благала. Навіщо душу відкривала, Коли він двері тобі навіть не відкрив? Що він робив ночами ти питала, Поки він десь на стороні грішив. Скажи, чи так давно ти вже кохала? І як давно його й тебе нема? Напевно, краще б ти його не знала, Стираючи з зап‘ястя імена.
2023-02-26 11:58:01
2
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2520
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2998