Чи так давно ти вже кохала?
Leia Melova
А ти коли-небудь любила? А ти коли-небудь втрачала? А ти його давно забула? Заради нього змін зазнала. Як часто ти за ним страждала? Як часто дратував тебе, Що іноді себе не впізнавала? Він твоє сердце вже не збереже. А пам'ятаєш, як на нього ти кричала? А пам'ятаєш, як зв‘язок втрачала? А пам'ятаєш, що від нього бігла Й до самого кінця тільки йому була ти вірна? Давно його тепер пробачила? Давно нормально по ночах спала? Я сподіваюсь, ти за все йому «віддячила» Й забула в миті болі як його звала. Навіщо ти в життя своє його впустила? Навіщо віддала, що мала? Я думала, що ту любов ти вбила, Бо про свободу так колись благала. Навіщо душу відкривала, Коли він двері тобі навіть не відкрив? Що він робив ночами ти питала, Поки він десь на стороні грішив. Скажи, чи так давно ти вже кохала? І як давно його й тебе нема? Напевно, краще б ти його не знала, Стираючи з зап‘ястя імена.
2023-02-26 11:58:01
2
0
Інші вірші поета
You still remember me Golden rose Дорога веде до тебе Голос твоєї душі
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
joly
@joly
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731