Чи так давно ти вже кохала?
Leia Melova
А ти коли-небудь любила? А ти коли-небудь втрачала? А ти його давно забула? Заради нього змін зазнала. Як часто ти за ним страждала? Як часто дратував тебе, Що іноді себе не впізнавала? Він твоє сердце вже не збереже. А пам'ятаєш, як на нього ти кричала? А пам'ятаєш, як зв‘язок втрачала? А пам'ятаєш, що від нього бігла Й до самого кінця тільки йому була ти вірна? Давно його тепер пробачила? Давно нормально по ночах спала? Я сподіваюсь, ти за все йому «віддячила» Й забула в миті болі як його звала. Навіщо ти в життя своє його впустила? Навіщо віддала, що мала? Я думала, що ту любов ти вбила, Бо про свободу так колись благала. Навіщо душу відкривала, Коли він двері тобі навіть не відкрив? Що він робив ночами ти питала, Поки він десь на стороні грішив. Скажи, чи так давно ти вже кохала? І як давно його й тебе нема? Напевно, краще б ти його не знала, Стираючи з зап‘ястя імена.
2023-02-26 11:58:01
2
0
Інші вірші поета
The blossom lullaby Behind my heart Ще одна спроба Та, що живе у минулому
Інші поети
Інга
@troubled_soul
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8310
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283