Блог
Всі
Такое бывает?
Потрібна допомога, Питання, Особисте
Ребят вот скажите...
Возможна ли такая любовь?
Что ревнуешь не то что к кому-то, а к самой себе. И даже завидуешь ...
Разве это возможно?
Это вообще законно?
И отношения эти далеко нельзя назвать нормальными...
Когда общаетесь раз в несколько месяцев и то, заключается это всё лишь парой фраз...
Такое возможно?
Можно ли так помешаться на человеке?
Чтобы жить только взглядом, и лёгким касанием...
Что бы радоваться уже тому что очередной сон был с его участием...
Вот скажите такое бывает?
Разве можно так болеть человеком?
Может это какая-то болезнь?
Если да... То это излечимо?
Или в психушку пора?
До боли...
Новини, Думки вголос, Особисте
Как же я устала... Пройдёт ещё 2 года я куплю себе квартиру, возможно машину, здам на права, а главное отучусь и уйду в ЗСУ, пусть все охренеют. Мне больно, ужасно, но я не знаю как...
Я устала...
Устала ждать, ошибаться, и снова ждать... И снова ошибаться... Просто надоело , хочу утереть всем нос и плакать от того что моя любовь больна, и больна не излечимой НЕ решительностью. Я задаю конкретные вопросы , а в ответ молчание которого воприориине может быть у будущего которое я так хочу... С счастьем и детьми... С достатком... Неопределенность не сочитается с моими планами даже если я буду очень лояльной ...
Он не может быть моим будущим ведь я не желаю неопределенности моим детям которые будут нуждаться в стабильности и обоих родителях, не в одном... А в обоих! А это важно в нашем мире как никогда. Даже в безмерной любви никогда не бывает неопределенности как у меня с этим человеком.
Устала... Хватит, устала, по всему телу метки неопределенности, это гадко ужасно, даже мерзко то кого я так любила становится чудовищным монстром неопределенности для моего будущего...
Нет! Я этого не хочу хоть и готова ждать...
Всё... Можете бросать помидоры и камни...
Вірші
Всі
Мир
За мир в усьому світі
За море різних квітів
За сонце у гаю
І чистоту думок
Стою...Стою в бою
В душі своїй воюю
Із заздрістю і негативом
Життя...Життя...Життя
Його не зрозуміти до путя
За цей період покалічать
І знову рани всі залічать
Все у мить!В одну секунду!
Зламають...Розіб'ють...Скалічать.
Ні каплі співчуття в отих очах
Що коять стільки болю
Зазіхаючи на твою волю.
3
0
297
Страждання Батьківщини
Священне слово Кобзаря
В грудях я тримаю
Сподіваюсь - не дарма
Я надію маю
Прочитавши його твори
Й історію пізнавши
Що раніше наші гори
Спокою не знали
Зрозуміло стало
Що люд весь український
Настраждавсь від лапи пана
Але коли звільнивсь він
Від важких кайданів
Заволала пісня з ходу
Українська! Брава!
В серденькі народнім
Поселилось свято!
Довго всі раділи
Й щастя берегли!
Бо з'явились у них мрії
Цілі, теж були
Молодь прагла волі
Своїй Батьківщині
Бо скільки можна Україні
Жити в рабстві й на колінах?!
2
0
307
За Україну
Скажу світу: я прошу,
і тебе благаю
Адже , серденько моє
сильно так страждає
Серце моє так болить
За мову калинову
За душу Батьківщини
І Шевченка слово
Він показав нам правду
Нашого ж життя
Щоб ми добре знали
Як діди наші страждали
І в будь-яку ціну
Ми запам'ятали
Життя й історію свою
Я ж Шевченків заповіт
Знову прочитаю
Український горе цвіт
Добре я впізнаю
Любе слово
Милий гімн
З чистотою мови
Та порівняно з усім...
В мові калиновій
Стільки гарних слів
Ось за що Шевченко її так любив!
3
0
321
