Из темени на свет
Бредя пустынною алеей, смотря далеко в глубину, ты размышляеш о вселенной, о том как плохо одному. И ты идёшь без остановки, оставив позади всех тех, кто причинил тебе невзгоды, кто бросил средь всех тех проблем. Тебе конечно больно, плохо, но перейдя через себя, ты забываешь о невзгодах, и снова веришь в чудеса. Ты забывая о заботах, идёшь из темени на свет, и не смотря на все преграды, тебя в итоге ждёт успех. Оставив в прошлом все обиды, простив всех тех кто виноват, проститься за свои ошибки, пойти не обернув назад. И главное в себя поверив, не поворачивая вспять, идти уверенно к тем целям, и верить в лучшее всегда.
2020-11-15 21:49:21
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Агнелия Ива
💓
Відповісти
2020-11-22 22:26:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8960
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444