Смысл жизни
Всегда мешал мне жить, один вопрос, И он касается самой той жизни. В чем смысл этого всего Коль уж финал один, и все. Будь богачом, будь бедным, будь скупым, Будь нечестивым, добрым, милым. Финал один, его не изменить, Увы, но в этом й суть той жизни. Так смысл жизни той, единой, В чем суть всего того явства. Сансары круг непобедимый, И роковая нам судьба. Но поразмыслив тут немного, Я поняла, зачем та жизнь. Возможность это, для того нам, Чтоб насладиться миром сим. Прочувствовать всю ту любовь, Несчастье й радость, боль с обидой. Увидеть мир, попробовать все то, Что окружает, быть счастливым. И пусть тот миг, та жизнь, так коротка, Но есть она и в этом вся услада, Так бросив все вопросы что, да как, Давайте жить, и большего не надо.
2020-11-21 00:15:03
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Агнелия Ива
👍
Відповісти
2020-11-22 22:26:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12237
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4856