Zephyr

Lone_Wolf

The wind blew fiercely as one of the predominant elements in the existential planet.Nothing could deny the force it brought, the force that obliquely nourishes the light within us.The swirling patterns it forged sanctified the shimmer of hope everlastingly.Hopes for the future.Hopes for the parallel world , that one day shall stand forth aversely imposing the laws of nature

2018-07-22 08:51:59

Інші вірші поета

Hiraeth Lone Wolf

Інші поети

Lili

@Liliun

Zeen

@Blue_Bliss

١١:١١ .

@loucyrus

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1420

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1345