Air

Lorraine

Swaying my body all away round, Till i see the missing piece that i found. Flashing memories through my mind, Those memories really make me blind. Heartbroken and pain is all i felt, I think my life is all a melt. Trying but dying. Magic but tragic. Whisper's but deaf. Carresed but paralyzed. The air really makes me feel calm, Cause everyone in my life doesnt come. Ill just stand here in the end of the year, Till the air take me from there to here. Cherish the moment that i have with you, Cause someday ill slowly vanish through the air. Dont cry if i am not without you, I am here protecting you. Farewells was not my favorite, So this is i saying goodbye.

2018-11-04 00:36:29

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Madison Tyler

So touching

Відповісти

2018-11-04 08:34:48

1

alvahmara

Wow

Відповісти

2018-11-04 13:10:30

1

Lorraine

@Madison Tyler Thank you maddie😙😙

Відповісти

2018-11-04 13:39:55

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5455

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2741