Fears
Lorraine
F.E.A.R "Feel the Emotion inside of you Keep your self Awake and stop Running from your thoughts". Why!Do we need fear in our life is it because fear is the partner of pain.Is it because we need to seperate in every lane. Why do we need to suffer if we can just work hard,Why do you stutter when you're just talking to a rock. Every tide is a new journey means new challenge New problems,Remember in every tide you will suffer,So if you give up means you always running away from her. Why Do you have mixed emotion? Its because you feel like you fallin to a void with fear and pain And then you fade away with one last word. "Tear is equals to one drop of Fear".
2018-07-09 05:46:56
24
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
JENOVA JACKSON CHASE
Thoughtfulness...
Відповісти
2018-07-30 09:39:04
2
Mysterious
Wow.... Those are some strong words...... Caught my heart♥️♥️
Відповісти
2018-08-28 14:18:51
1
Lorraine
@Mysterious thanks😊
Відповісти
2018-08-28 14:20:40
Подобається
Інші вірші поета
Death Friendship Cherophobic Hostile
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4474
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12067