Aries
Il reprend sa respiration, Après avoir plongé si profond, Aries est son nom, Il marche sur les constellations. Pendant qu'il trottine Son esprit s'est égaré, Et ses belles bottines Continues seules de marcher. Une perle d'eau glisse sur son visage Et dans un éclat de tristesse Comme un mauvais présage, Rejoint la voie lactée enchanteresse. Aries réfléchis trop, Il le sait il le sent. Mais ses pensées toujours au galop N'entendent ni ses plaintes ni les gens. Il réfléchis différemment Que les autres enfants Il a entendu ses parents en parler Mais il ne sais pas ce qu'il a mal fait... Souvent Aries pense en poèmes Mais jamais ils ne les retranscrit. Il est le seul qui les aime Qu'ils soient murmures ou cris. Quand ses poèmes virevoltent dans sa tête Il sait bien qu'ils sont étranges Sans sens, entre démons et anges Jamais il ne les dit de sa voix fluette. Aries trottine sur les étoiles Il écrit des poèmes dans sa tête Il cache ses pensées d'un voile Ces pensées trop abstraites.
2020-10-21 21:32:10
14
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Lowen Le Tournesol
@J'aime Les cookies Oh, merci ⭐⭐
Відповісти
2020-10-21 21:56:11
1
lys
J'adore, c'est magnifique, sincèrement OwO❤️
Відповісти
2020-10-27 09:51:33
1
Lowen Le Tournesol
Pas totalement, mais oui..
Відповісти
2020-10-28 10:45:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12549
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4939