Labyrinthe
Dans le cœur, une boussole déréglée. Dans la tête, une carte détrempée. Devant moi des intersections Des kilomètres de choix et questions. Où sont les embuches et les bons chemins ? Comment savoir où je serai demain ? Obligé de faire demi-tour ? Juste à marcher au hasard, comme les autres jours ? Je ne sais pas. Je sais juste que j'ai du mal avec les choix… Mais pas le temps de me poser Je suis poursuivit depuis que là-dedans je suis rentré. Par qui et pourquoi ? Je ne sais pas. J'ai bien trop peur de me retourner Et risquer de me faire dévorer. Dans quel but je fais tout ça ? Ai-je une princesse à sauver ? Ou la princesse… Est-ce moi ? Qui suis-je, le sauveur ou le sauvé ? En tout cas je dois courir Pour pas me faire rattraper. Par quoi, et pourquoi, pour pas mourir ? Jamais je ne le saurai. Pour l'instant je cours Entre les embuches et les détours Ne sachant jamais si j'ai fait le bon choix. Est-ce que ça va continuer longtemps comme ça ?..
2020-10-28 10:10:13
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lowen Le Tournesol
@Luna Gerta Merci beaucoup ><
Відповісти
2020-10-28 11:09:06
Подобається
Aëden
Je- Juste magnifique ⭐☁️
Відповісти
2021-01-03 15:28:48
Подобається
Perdix
J'aime beaucoup ! Je trouve que ce poème à quelque chose, je parviens pas à expliquer, mais il y a quelque chose de particulier
Відповісти
2021-01-14 19:00:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053