Danse

Lowen Le Tournesol

Il aimerai danser Valser aux milieu des prés Courir sous les noyers Et chanter sous les cyprès Mais il a les jambes coupées Par ceux qui le regardent Qui pointent sa peau blafarde Et qui se sont moqués Alors il reste couché Le sol est son allié Il ne va pas se relever C'est bien trop compliqué. Mais un jour, sous un tapi Il a trouvé un vieux crayon pas très joli Mais il l'a longuement regardé Et il ne l'a pas relâché... Il a pris un bout de papier Et dessus il a tracé Des lettres, des pensées Et il s'est redressé Et maintenant il danse Dans sa petite ville de Provence Grâce à son crayon de bois Il danse loin de tous ces cons là.

2020-10-14 21:55:24

21

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Luna Gerta

C'est touchant, magnifique ☆ De très belles sonorités avec des rimes qui donnent un bon rythme :)

Відповісти

2020-10-25 20:55:58

1

Lowen Le Tournesol

@Luna Gerta Ooooh, merci beaucoup ! ><

Відповісти

2020-10-25 22:04:24

Подобається

Aëden

J'adore sksksksk ❤❤❤❤

Відповісти

2021-01-03 15:30:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4795

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3840