Danse

Lowen Le Tournesol

Il aimerai danser Valser aux milieu des prés Courir sous les noyers Et chanter sous les cyprès Mais il a les jambes coupées Par ceux qui le regardent Qui pointent sa peau blafarde Et qui se sont moqués Alors il reste couché Le sol est son allié Il ne va pas se relever C'est bien trop compliqué. Mais un jour, sous un tapi Il a trouvé un vieux crayon pas très joli Mais il l'a longuement regardé Et il ne l'a pas relâché... Il a pris un bout de papier Et dessus il a tracé Des lettres, des pensées Et il s'est redressé Et maintenant il danse Dans sa petite ville de Provence Grâce à son crayon de bois Il danse loin de tous ces cons là.

2020-10-14 21:55:24

21

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Luna Gerta

C'est touchant, magnifique ☆ De très belles sonorités avec des rimes qui donnent un bon rythme :)

Відповісти

2020-10-25 20:55:58

1

Lowen Le Tournesol

@Luna Gerta Ooooh, merci beaucoup ! ><

Відповісти

2020-10-25 22:04:24

Подобається

Aëden

J'adore sksksksk ❤❤❤❤

Відповісти

2021-01-03 15:30:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4638

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12272