Why?
Maee
Why do we frown when we can simply smile. Why do we fight, when we can talk and solve it out. Why do we become distant, when we could make good memories. Why did it have to come to this, when we can cherish all the moments. Why did we not take the initiative, When we know tomorrow is never guaranteed. Why do you push me away, when one day i could vanish and never come back. And that day you would miss me to no end, but, would i be coming back?
2018-09-07 16:47:14
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Maee
Thanks man! Loved yours too! 💙
Відповісти
2018-09-07 16:50:35
Подобається
Ruqayyah Jkh
Love it 😍
Відповісти
2018-09-09 12:44:50
1
Maee
@Ruqayyah Jkh Thankyou! 💚
Відповісти
2018-09-09 15:29:10
Подобається
Інші вірші поета
Achievement Two-faced beast Isolate Mine
Інші поети
Rodney Kanher
@TheForgottenKing
Trui
@trui
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16823
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5571