Only a matter of time
Світає... Край неба палає Червоне сонце, вранішня зоря. Ми ледь живем, а час усе минає І не повернеться ніяк здалля. І не повернеться... Згадай той час, Поки ти бігати не вмів Й не знав, тепер що таке буде, Що мусять люди тліти й виживать, не жити. Згадай... Згадай, як мати сльози витирала, Як плакав ти, бо падав. Не з гори, Під ноги сам собі, на тім асфальті, Що дер тобі колінця. А тепер? Ти вже не плачеш, виріс-бо хлопчина, І мусиш думать: далі буде як Твоє життя плисти під дудку долі?.. Ба ні... А мати все-таки навчила, Як всі випробування взять й пройти, І не забути ті вітрила, Що змушували тебе йти. Іти до мрії... Вірити в життя. Де ми не думаєм, що "гречка вже по сорок", Радіємо, що маємо сім'ю й кота, Де ми все бережем, немов зіницю ока, Де ти живеш, і рада, що жива. Де вже немає місця смутку й болю, Де сонце сходить й вранішня зоря... Ми ледь живем. А час ми не плекаєм, Що не повернеться ніяк здалля. ------------------ 🎵Break My Fucking Sky - Winter. Lost Smile 🎵Break My Fucking Sky - A Shattered Memory
2018-02-25 21:53:20
4
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
865
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8043