Only a matter of time

MaggieB

Світає... Край неба палає Червоне сонце, вранішня зоря. Ми ледь живем, а час усе минає І не повернеться ніяк здалля. І не повернеться... Згадай той час, Поки ти бігати не вмів Й не знав, тепер що таке буде, Що мусять люди тліти й виживать, не жити. Згадай... Згадай, як мати сльози витирала, Як плакав ти, бо падав. Не з гори, Під ноги сам собі, на тім асфальті, Що дер тобі колінця. А тепер? Ти вже не плачеш, виріс-бо хлопчина, І мусиш думать: далі буде як Твоє життя плисти під дудку долі?.. Ба ні... А мати все-таки навчила, Як всі випробування взять й пройти, І не забути ті вітрила, Що змушували тебе йти. Іти до мрії... Вірити в життя. Де ми не думаєм, що "гречка вже по сорок", Радіємо, що маємо сім'ю й кота, Де ми все бережем, немов зіницю ока, Де ти живеш, і рада, що жива. Де вже немає місця смутку й болю, Де сонце сходить й вранішня зоря... Ми ледь живем. А час ми не плекаєм, Що не повернеться ніяк здалля. ------------------ 🎵Break My Fucking Sky - Winter. Lost Smile 🎵Break My Fucking Sky - A Shattered Memory

2018-02-25 21:53:20

Інші вірші поета

Що значить "кохання" Лунные чувства Поштовх Осінь неповернення

Інші поети

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Олексій Коваль

@oleksiy_koval

Adara Halley

@adarahalley

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4873

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11443