Only a matter of time
Світає... Край неба палає Червоне сонце, вранішня зоря. Ми ледь живем, а час усе минає І не повернеться ніяк здалля. І не повернеться... Згадай той час, Поки ти бігати не вмів Й не знав, тепер що таке буде, Що мусять люди тліти й виживать, не жити. Згадай... Згадай, як мати сльози витирала, Як плакав ти, бо падав. Не з гори, Під ноги сам собі, на тім асфальті, Що дер тобі колінця. А тепер? Ти вже не плачеш, виріс-бо хлопчина, І мусиш думать: далі буде як Твоє життя плисти під дудку долі?.. Ба ні... А мати все-таки навчила, Як всі випробування взять й пройти, І не забути ті вітрила, Що змушували тебе йти. Іти до мрії... Вірити в життя. Де ми не думаєм, що "гречка вже по сорок", Радіємо, що маємо сім'ю й кота, Де ми все бережем, немов зіницю ока, Де ти живеш, і рада, що жива. Де вже немає місця смутку й болю, Де сонце сходить й вранішня зоря... Ми ледь живем. А час ми не плекаєм, Що не повернеться ніяк здалля. ------------------ 🎵Break My Fucking Sky - Winter. Lost Smile 🎵Break My Fucking Sky - A Shattered Memory
2018-02-25 21:53:20
4
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2502
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5030