Лунные чувства
Мы сидели на крыше в объятиях сумрака, Ветер пел песни нам, а может и облаку. Мы глядели в тот низ и спокойствие пропасти, Нехотя познакомившись с чувством гнева и гордости. Мы глядели во тьму, все пространство заполнившей, Только свет фонаря лился где-то внизу. Вроде так далеко, и, вы знаете, вовсе не прошеный, Эт намёк: наша жизнь хочет снова сменить полосу. Ты смотрел на Луну, Солнца свет отбивающей; Злились мы, хоть в груди - чувство бабки порхающей. Лишь за руку возьми, я прошу, - и я сразу же Позабуду желание вниз, в свет мелькающий. Мы пойдём на Луну, вместе за руки взявшися, На вершины взойдем: будет снег там растаявший. Всем врагам вопреки мы преграды разрушим, и Будем вместе всегда, и ко всем равнодушными.
2018-03-01 18:40:27
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lia Lydon
2/4 опечатка. "Это"
Відповісти
2018-04-28 18:37:15
Подобається
MaggieB
@Lia Lydon так задумано. Под ритм просто "это" не подходит😄
Відповісти
2018-04-28 18:38:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2728
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2605