Лунные чувства
Мы сидели на крыше в объятиях сумрака, Ветер пел песни нам, а может и облаку. Мы глядели в тот низ и спокойствие пропасти, Нехотя познакомившись с чувством гнева и гордости. Мы глядели во тьму, все пространство заполнившей, Только свет фонаря лился где-то внизу. Вроде так далеко, и, вы знаете, вовсе не прошеный, Эт намёк: наша жизнь хочет снова сменить полосу. Ты смотрел на Луну, Солнца свет отбивающей; Злились мы, хоть в груди - чувство бабки порхающей. Лишь за руку возьми, я прошу, - и я сразу же Позабуду желание вниз, в свет мелькающий. Мы пойдём на Луну, вместе за руки взявшися, На вершины взойдем: будет снег там растаявший. Всем врагам вопреки мы преграды разрушим, и Будем вместе всегда, и ко всем равнодушными.
2018-03-01 18:40:27
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lia Lydon
2/4 опечатка. "Это"
Відповісти
2018-04-28 18:37:15
Подобається
MaggieB
@Lia Lydon так задумано. Под ритм просто "это" не подходит😄
Відповісти
2018-04-28 18:38:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2552
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3044