Лунные чувства
Мы сидели на крыше в объятиях сумрака, Ветер пел песни нам, а может и облаку. Мы глядели в тот низ и спокойствие пропасти, Нехотя познакомившись с чувством гнева и гордости. Мы глядели во тьму, все пространство заполнившей, Только свет фонаря лился где-то внизу. Вроде так далеко, и, вы знаете, вовсе не прошеный, Эт намёк: наша жизнь хочет снова сменить полосу. Ты смотрел на Луну, Солнца свет отбивающей; Злились мы, хоть в груди - чувство бабки порхающей. Лишь за руку возьми, я прошу, - и я сразу же Позабуду желание вниз, в свет мелькающий. Мы пойдём на Луну, вместе за руки взявшися, На вершины взойдем: будет снег там растаявший. Всем врагам вопреки мы преграды разрушим, и Будем вместе всегда, и ко всем равнодушными.
2018-03-01 18:40:27
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lia Lydon
2/4 опечатка. "Это"
Відповісти
2018-04-28 18:37:15
Подобається
MaggieB
@Lia Lydon так задумано. Под ритм просто "это" не подходит😄
Відповісти
2018-04-28 18:38:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10541
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2057