Осінь неповернення
Ця осінь вже ніколи не вернеться. Горіхи не впадуть під ноги нам, Можливо, ще весною відгукнеться Цей дощ, дарований садам. А може, ти відчуєш спів душі Від тих часів, коли на листя стала, Воно ж тобі мелодією мрій Усю дорогу шурхіт дарувало. Я впевнена, побачиш уві сні Маленьку стежку, травами покриту Я впевнена, відчуєш спів душі, Й згадаєш тему, зовсім не закриту. Візьмеш ти чашку чаю на столі І виглянеш спокійно у віконце, Іскру знайти щоб в вранішній імлі, Щоб не забуть, як виглядає сонце. Бо осінь - це пора казкових мрій, Вона дозволить нам відчути ностальгію, Це тихий час. Це час для сну, не дій, Це час, завжди даруючий надію.
2018-02-24 23:10:01
10
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2890
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2414