Осінь
Калюжа, кофе, тепла ковдра Ноги мерзнуть, руки теж За вікном дощара ллє цілодобово. І ти існуєш, не живеш. "Буття - така непізнана матерія Її не можна зрозуміти. Ви просто живете, як тії звірі", - Це філософів пора нещасних Одні коти нормальні Вони з'їдають все Та восени, коли у всіх апатія Вони лежать, мурчать тільки для тебе
2023-10-16 19:31:24
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Привіт) Який чудовий апатично-депресивний вірш😉😁 Для мене осінь чарівна пора, тому не можу погодитися з твоїм гг у вірші). Але холод не дуже добре переношу(( Інколи "осінь" - це стан душі, так як і щастя😉 Рада, що пишеш знов. Не губись😉Яскравого цікавого тобі жовтня! 🍂🍁☀️
Відповісти
2023-10-17 04:04:13
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1509
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1805