In woods lost
Fairy-tales not false And you in woods lost. Fairy-tales not false And you in woods lost. You are looking big black wolf, Odinsson you, you werewolf. The last time we sing about you And the river will pick a few. My words are falling down, But you put on a Earth's crown! Birds have long left these lands, But you still don’t understand. Fairy-tales not false And you in woods lost. Fairy-tales not false And you in woods lost. Wake up and follow your mother. These roads are her smother. And when the dragons come out of the caves, The world will get rid of human beasts. Fairy-tales not false And you in woods lost. Fairy-tales not false And you in woods lost. *** P.s. это песня, если кто не понял. P.p.s. учительница английского меня убьёт, если увидит это.
2020-03-22 23:02:23
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
JENOVA JACKSON CHASE
Nice... Can you please translate the ones which are not written in English??? I am not versed with that language...
Відповісти
2020-03-23 06:11:47
2
Мандрагорка Евгений
@JENOVA JACKSON CHASE Ok, I will try
Відповісти
2020-03-23 07:36:07
1
JENOVA JACKSON CHASE
Відповісти
2020-03-23 07:37:36
2
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5208
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12923