Біль

Margarita20

У сутінках світанку Я прийду до тебе, теплоту серця Розвію біль в душі. Погляд сріблясто-синій Болем наповнен. У ньому іскриться іній І душа реве. У сутінках заходу Ти з самим собою відблиски світанку борешся з долею. Зірками мерехтять У ніч очі твої. Вогняними сполохами волосся сяє. Стрічками злітають у відблисках зорі. Співає душа нечутно, Ти її заганяєш в лещата. Але туга твоя безмежна, Твоє серце про щось сумує. І воно розривається болем, Тихій піснею шепоче душа: "Твою двері ніколи не відкриють І навіки вона замкнена." Ти з посмішкою дивишся на все І глузливо відповідаєш на прохання. Тільки стискається серце твоє, Коли вона на іншого дивиться. Ти не ангел, ти - демон, Але всьому всупереч Вона твою душу зачепила І порізала серце на шматки.

2018-08-12 10:35:33

Інші вірші поета

Я в собі людяність вб'ю... Квітка у дороги Погляд, палаючий вогнем.. Я гину за любов...

Інші поети

Сергій

@sushko18

Vita Riter

@Vita_Riter

Safiyyah Orlovic

@SafiyyahOrlovic_99

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5652

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4781