Минуло декілька днів. Я її більше не бачив. Цікаво, де ж вона? Може запитати в медсестри... Так і зроблю!
Після я вийшов зі своєї палати за медсестрою. Мою пошуки закінчились швидко.
- Слухайте... - почав я.
- Що таке? Щось трапилось? - тривожно почала розпитувати медсестра.
- Так ні... Мені просто цікаво дізнатися... А ви знаєте дівчинку на ім'я Акемі? - запитав я.
- Ну, так вона вже в нас сьомий місяць. -відповіла вона. Чесно кажучи,  я був шокований скільки вона часу вже в лікарні.
- *Напевне вона серйозно хвора раз так довго знаходиться в лікарні.* - подумав я. - А ви знаєте де знаходиться її палата?
- Так, а тобі вона сподобалась я так бачу. - мовила медсестра.
- Н... та не... не в цьому діло. - заперечував я з легким рум'янцем на щоках.
- Так, так. Її палата під номером 148.
- Дякую! - сказав я та пішов назад до себе.

***************************************
Через 20 хвилин.
- *Ура!  Нарешті мені дозволили встати з ліжка, а то вже набридло лежати!* - подумала Акемі. - І так, мені цікаво де палата Амару. Хм... потрібно запитати в медсестри. - сама собі сказала дівчинка і пішла на пошуки медсестри.  Через години пів вона, все таки її знайшла.
- Вітаю тебе з своєрідним "видужанням" - привітала її медсестра.
- Дякую, і я хотіла дещо запитати... - почала вона.
- І що ж?
- Ви знаєте під яким номером знаходиться палата Амару. Це такий хлопчик в інвалідному кріслі. - мовила Акемі.
- Так, палата під номером 136.
- Дякую, вам велике! Добре, я пішла. - мовила вона і схоже направилась до палати Амару.
- Обережніше там, і не біжи, я тебе дуже прошу! - мовила медсестра.
- Добре. - крикнула у відповідь Акемі.
Через декілька хвилин вона знайшла його палату і хотіла зайти в середину, але... Простоявши там цілу годину, вона все таки не наважилась навіть і постукати. А після пішла.
- *Ааа, і чому це так складно??? Потрібно було просто зайти до палати... Ну добре, завтра буду його вистежувати, а то я вже втомилась. Потрібно полежати... * - подумала Акемі і тим часом зашла в свою палату. Як тільки вона лягла на ліжко тут же провалилась в сон.

***************************************
22:18
- *Сьогодні ми теж не бачилися. Шкода... добре, завтра буду її вистежувати, а зараз вже потрібно лягати спати, так як зранку ще потрібно повчити уроки, які мені було лінь сьогодні зробити* - подумав Амару і ліг спати.