*Сьогодні мені потрібно його зустріти! * - подумала Акемі і почала направлятися до дверей з палати,  але тут зайшов її лікар.
- І куди це ти ідеш за самого ранку?  Я тобі хіба вчора не говорив, що тоді можна гуляти лиш після обід в до 19 годин вечора. - нагадав їй д. Міроу.
- Але...
- Ніяких "але",  швидко в ліжко,  скоро принесуть сніданок і ліки, які потрібно тобі випити. Так, що будь ласка, будь хорошою дівчинкою.
- Добре... - здалась Акемі так, як іти проти нього теж саме, як бензином вогонь тушити. 

***************************************
*Цікаво... Де зараз Акемі і, що вона робить? Так нудно без неї, мені якось недостатньо її ніжної, життєрадісної посмішки, яка так і заряжала позитивом. Наскільки я пам'ятаю, вона любить гуляти по коридорам лікарні, отже для того, щоб мені її зустріти, потрібно просто чекати в коридорі*- подумав Амару і пішов снідати.

***************************************
- Ааа, старий скнара! Не можна гуляти до обід мені, бла-бла-бла. І завжди він так, завжди він ламає мої плани!!! Хоча я розумію, що він хоче мені допомогти, але... це вже занадто! - Акемі поглянула на годинник. - 10:16, до самого обіду ще довго, а після... це ще довше! Ааа, у нас же після обдній сон до 16 годин... Садист він!
- Акемі, тихіше, будь ласка, тебе чутно з палати. - зауважила їй медсестра.
- Пробачте.
- Знову бісишся через те, що доктор тебе не відпускає гуляти?
- Ну... як бачите... - відповіла вона.
- Він же хоче для тебе як краще.
- Та знаю я, але він завжди невчасно! - заперечила Акемі.
- Що ж з цим можна зробити, це - життя. А теперь заспокойся і спробуй себе чимось зайняти для того, щоб час пролетів швидше. Добре?
- Добре. - погодилась Акемі і трохи заспокоїлася. - *Все таки медсестра права, мені потрібно чимось себе зайняти. Тільки чим? - через хвилин 10 роздумів вона все таки придумала собі заняття. Акемі вирішила пописати в своєму щоденнику, так як давно вже в ньому не писала. Блокнот був рожевого кольору, на кільцях, на обкладинці були блискітки і різні прикраси, а ще напис "My diary".

***************************************
*Я вже півгодини стою в коридорі, а її ще досі немає. Де ж вона може бути? *- в цей момент до Амару підійшла медсестра.
- Кого чекаєш?  Якщо ти чекаєш Акемі то її не буде. Їй лікар не дозволяє гуляти вранці, лише після обід,  а якщо точніше після 16 і до 19. - сказала медсестра.
- Ясно... Дякую вам велике! - мовив Амару і пішов до своєї палати. - * Шкода, хоча зараз 11:54, ще не так довго і залишилося. Зате до мене прийде учитель скоро... а я й забув... Через пів години... ааааа, домашнє завдання!!!  Я вже так давно його не робив, що і забув!!! * - подумав він і почав швидко робити домашню роботу.

16:12
- Ура!  Нарешті я можу вийти! - радісно мовила Акемі. - Тепер мені відкритий цілий світ. Але потрібно для початку знайти Амару!

16:34
-* Ура, учитель пішов, нарешті!  Якось викрутився, але потрібно потім зробити домашню роботу все таки. * - подумав він. -  А тепер можна і вийти на пошуки Акемі, по словам медсестри вона може вже бути там. - сказав Амару і вийшов із палата, і там на нього чекав невеличкий сюрприз. Він застав Акемі біля своєї палати.
- Ну... при.. віт. - привітилась Акемі трохи зніяковівши.
- Привіт... а що ти робила біля моєї палати? - запитав Амару.
- Ну... тебе чекала. - відповіла вона,  а потім продовжила. - я сумувала.
- Що?
- Н-нічого, ну то, що?  Не проти прогулятися зі мною по лікарні?
- Ні. - відповів Амару і вони разом пішли прогулюватися по коридорам лікарні. Звісно можна подумати, що це нужно, але краще чім нічого. Вони сміялися, грали в різні ігри, а взагалі веселилися по повній.