1932-1933
Роки страшні, лиха була година,
Вмирали люди просячи води,
Коли із голоду батьки вбивали сина,
І їли тіло, й бігли хто куди..
Срашний був рік
коли сусід дивився на сусіда,
Як він ховав в долоні колосок,
щоб нагодувати жінку й старенького діда,
Були б ще діти, нагодував б діток...
Діток немає, бо учора з'їли,
Просив Івасик : "Татку, не вбивай!"
І споглядав на батькове обличчя сіре,
"Я змушений убити....помирай!"
Сказавши ці слова упав на землю,
Дістав ножа, і різко вткнув у груди,
"Пробач синочку, тільце відокремлю
А потім тобі, боляче не буде.."
Із спазмом в горлі, кинув шмаття м'яса,
У заіржавлений, немитий казанок,
Опісля, зиркав із кімнати ласо,
Сміючись говорив "- Немаю більш діток!"
Затійники, які народ "скосили"
Своїм проклятим Голодом скупим,
Вони жадали, щоб люд не мав більш сили,
І віри в те, що лишиться - Живим.
2018-05-20 09:08:57
9
3