Як вишню

Maria Savka

Він полюбив мене - таку терпку, як вишню.. І згадується зустріч у саду, Блакитнооку, тиху і...руду Тепер лиш - "незнайому" і колишню Покинув, не зронивши ані слова, Залишив лиш одне - туге мовчання, Не зрозумів. Даремна ця промова. Покинув спокій, й заразом - кохання. І все б нічого, та мабуть дарма Життя втрачати на "якусь" надію Й чекати те, чого давно нема. Цього, що сталось, я не розумію. Лиш визнаю, ці почуття - були! Але з роками, все ж таки минули Та в серці їх таємно зберегли, А у житті вдаємо, що забули.. Вони ж у душах наших, як вогонь, Що спалює тонку, маленьку вишню, І доля ще зведе колись, либонь.. Тебе й її, але уже - Колишню.

2018-05-19 08:45:47

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Гусейнов

Гарно!

Відповісти

2018-05-19 09:15:17

Подобається

Відьма

Схожий на вірш Олександра Блока, дуже зворушливо!!! 😍

Відповісти

2018-05-20 08:50:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4701

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15721