أبعد قريب
تائهة، تائهة رغم معرفتي لِلـطريق جيدًا، سرتُ باحثةً عن ذاتي بِـأوجهِ الأخرين حتى إفتُقِدَت، ولستُ أدري مَن فقدت؟ ذاتي أمْ حياتي التي أفنيتُها بحثًا عن شيء يـتأكلُني الشك عن كونهِ حقيقيًا حتى؟ لازالت إعترافات حُبهِ لي تسقُط على مسامِع أذاني، كـوقع لحن جميل يُلامس الفؤاد ،ووعودهِ الدافئة التي قطعها لي مُسبقًا، لازلتُ أتذكر كُل حرفٍ مِنهم، بينما هو حتى لا يتذكرني ولا حتى أنا أفعل رأيتُ الجميع حولي ولم أراني أتوسطُهم، عرفتُ الجميع ولكني لم أعرفُني يومًا، أكان ذلك لِأن ملامحي قد نُسيت أم لِأن الجميع أصبحوا مُتشابهين؟ مَلكتُ العديد مِن الصور لي، ولازلتُ أمتلكُها لِلآن، ولكنها مُختلفة، وكأني كُنتُ بِها مُسبقًا والآن أصبحتُ أتسائلُ حتى إن كُنتُ موجودة لِـنفسي الضائعة بِـمكانٍ ما، أسفة فقد إنتظرتيني هباءً، لن أعود تلك المرة.
2021-04-28 19:48:20
6
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
يُـــم يُـــم
@أنميوجي ضائع شُكرًا، You made my day😢♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2021-04-29 02:46:54
1
يُـــم يُـــم
حبيبتي 😂♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2021-04-29 20:52:11
Подобається
Black flower
♥♥♥
Відповісти
2021-05-01 00:59:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12923
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11955