Ода каві
Неймовірні відчуття коли зранку п'єш каву. Нікуди не потрібно спішити, бігти. Просто насолоджуєся цим прекрасним напоєм. Він проникає в кожну клітинку тіла, наповнює її, пробуджує. Навіть у великих кількостях збуджує. А чи можна порівняти людей з кавою? Звичайно. Такі люди повертають тебе до життя після довгого сну, наповнюють ним. За такими людьми стоїть Щастя. Або вони і є тим щастям самі. В таких людях є своя сила, своє прекрасне. Вони дають свою енергію, дають себе. І кожна зустріч з такими людьми, немов чашка запашної, ароматної кави. Якої хочеться ще і ще. Ними неможливо напитися. Від них виникає залежність. Будь то горнятко міцного американо, чи запашного латте. Там вже байдуже, головне, щоб ТА Людина була поруч.
2018-08-17 17:25:20
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3780
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4850