Проблема
Марта Вітовська
"Від ударів твоїх, моє тіло покривають шрами Мені боляче, від усіх ховаю криваві рани Відлуння криків, здригається будинок Терпіти це уже не в силах я! -Рани заживуть!- він все ще виправдовується Але душевні рани ніяк не загояться! Душа палає, тіло здригається Потрібно кричати, натомість від усіх закриваюся... Він знов обіймає, він любить, кохає Він поруч, я знаю, зі мною завжди! ... В душі порожнеча, криваві сліди "Він б'є, значить любить!"- казали вони." Її вже немає, вона пішла в вічність "Він любить, кохає!"- вона лиш страждає А люди говорять "Насильства не має!" Вона так боялась і мовити слово Проблема у тому- піти проти нього Сказать усім, про проблему свою Захистити себе і свою сім'ю...
2023-12-07 18:59:01
3
0
Інші вірші поета
Хіба ж то винна я А він все знову терзає душу... Я слабка.... Або особлива Я буду казати що я Українка.
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Izzy Izzy
@izzy209
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3731
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4800