Марта Вітовська
@Marta_Vitovcka
Мова зникає, коли нею не говорять про любов
Блог Всі
Новини, Особисте
8
2
96
Госекзамен
Думки вголос, Особисте
12
5
222
Про наболіле або щось по студентськи
Думки вголос, Питання, Особисте
15
4
277
Вірші Всі
...
Розпечене небо і постріл у скроні Дороги замерзлі, розбиті дощем Тут попіл розносить утомлений сонях Тут тиша гуде , биттями сердець Гаряче залізо вривається в груди Холодне мовчання стискає вуста І чути питання: за що це все люди? Чи варта війна хоч одного життя Горить горизонт і палають окопи Вчорашні світанки, вже тліють у снах Тут янголи смерті, збирають до купи Посмертні останки, сердець людський прах Хто кинув у землю той вітер гарячий Що вирвав з грудей нам і радість і сміх Тут чути віддалено голос дитячий: "Скажіть же, будь ласка, який на них гріх?" Тут земля на колінах і світло згасає Вогонь не горить, він тута палає Тут біль і тривога, тут знову війна І смерть все стрибає в обійми добра
3
0
90
Я читала ...
Я читала книжки для тебе , Пізно ввечері, місто вже спить. Тільки вогники в чорному небі, Вийшли місячне сяйво пить. Я читала книжки про кохання, Про прекрасну і вічну любов. В них не було і миті страждання, Не було і згадки про кров. Тільки виявилося — казки читала, Для дівчаток, про принців із снів. Та в житті цього не буває — Це все вигадки мрійників . Ти все слухав, дивився на мене, Ніжно пасма з лиця прибирав. Навіть в найтемніші ночі, Ти мене сильніше обіймав. Поцілунки залишив на тілі, Сльози з щік моїх витирав. І навіть найстрашніші заметілі, Від нас вітер подалі гнав. Я читала вірші про кохання, Дивовижні вірші про любов. В них були рядки про страждання, В них були і згадки про кров. Тут реалії про сьогодення, Про ту біль, що немає кінця . Ти дивився на мене із неба — Говорив, що я тільки твоя. Я тепер дивлюся на тебе, Сльози мої ніхто не втира. Я молилася Богу за тебе, Бо без тебе квартира пуста. Ти був принцем у моїй казці, Був героєм у моїх книжках. Зараз став ти для мене віршем, Де всю біль написала в рядках. Серце моє вже так не б'ється, Серенади ніхто не співа. Я дивлюся у місячне небо, Й розумію — я досі жива...
3
0
54
Карі очі
Карі очі, як жар, як вуглини, В них вогонь, що не гасне в ночі. То буремні, то теплі хвилини, То дороги без права піти. Карі очі зі смаком розлуки В них і осінь, і літня гроза. То вони обіймають, мов руки, Потім ранять сильніше ножа Я горіла в їх вічній безодні І тонула в глибинах омани Вони часто бували холодні Я про них писала романи Карі очі... Мій біль і надія Мій вогонь, що не згас до тепер В них загублена правда і мрія Вони біль, що розвіяв вітер. В них розбите, зіжмакане «вірю», Невимовлених слів карусель. Вони кличуть, та більше не смію Йти у прірву безжальних очей. Карі очі… То спогад, що плаче, То весна, що заснула в душі. Я тікаю від них потайначе, Та вони все горять у мені.
6
0
92