Орест Тихий
@orest_tykhyi
Как конквистадор в панцере железном, Я вышел в путь и весело иду...
Блог Всі
Умом не понять
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
198
Вірші Всі
Люди
Невже ми такі безнадійні? Невже то є наш епогей?... Невже все на що ми спроможні - Обкрадати інших людей? Обкрадати не тільки грошима. Обкрадати їх волю і дух. Забувати про те що людина Не повинна тягнути твій плуг. Та сьогодні усі "благородні" Їм не гоже спускатись із вілл. Там же люди, вони безнадійні Вони вийшли не з міст, а із сіл. Я не стану їхнім суддею Ним не стане жоден із нас. На Богів надіятись марно, Байдужістюю віє з небес. Ми будем жити до того Поки діти наші живі. А вони замість честі й моралі 30 срібних ховають в крипт`і. Ми не будем нічого просити Тай забудьте про те, що корились. Ми будем жити, як ЛЮДИ. Виживати ми вже навчились.
3
0
347
Крила не мої
Сказали треба літати, Та відстань і напрямок забули вказати. Сказали:"Лети!", бо там є життя, Тут немає.... Та й де там - теж не сказали.. Полетів, подивився Та побачив рівно нічого: Нічого із того, що обіцяли, Нічого із того, що могло би принести спокі́й... Може рано того спокою шукаю, Чи може він занадто прудкий. Крила швидко втомились, Мозолі понатирав, Та лечу , бо сказали, що там Є те, що шукаю. Та й доступно воно все є нам. Долетів. Далі крила втомились. Розумію, що навіть не на пів шля́ху Повертатись даремно... А далі не сила зробити і маху. Повз проносятьсяться ті, Кому крила вдягнули, Й летять повз темряву в мглі. Їх вже не наздогнати. Та й навіщо гнатись тоді, Якщо крила тиснуть у спину Й відчуваєш, що вони не твої. Ще не пізно їх замінити Або виростити нові, з нуля. Це краще, ніж нести ношу, Що тисне, наче земля.
2
0
363
Безумовна материнська любов
Давайте порозмислимо про любов. Хоча би у деяких моментах її розуміння. Це явище трапляється знов Незалежно від волі й хотіння. Любов може бути типова, Що приводить людей під вінець. Та є важлива умова - Тут треба мати терпець. Любов може стерти кордони.. Й проявлятись до праці, чи до ремесла Та й тут є умови - Потрібно докласти труда. Та існує в любові одна аксіома І вона не захована в печерах друїдів, чи мудреців Вона серед нас і досить відома Й не потребує фіософів, та інших знавців. Свій перший подих зробивши наповну Я бездумно та плачучи Вдихнув ту любов БЕЗУМОВНУ І зараз, по життю ідучи Мені відкриті всі ті дороги, До яких міг і не дійти. Впевнений в кожному кроці Та стираючи ноги у кров Сила, що наповнює серце - БЕЗУМОВНА МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ.
4
0
324