Пройшла
А вже пройшла та осінь золота
У ній сховались всі печалі і розлуки
Вона пройшла, та зовсім не забута
Лишила слід у серці, наче пута
У ній були і радості й страждання
У ній були невинні сподівання
Вона несла і шепіт теплих мрій,
І тихий сум прощальних наших слів.
Змішались разом усмішки і сльози,
Під листопадом згасли ніжні грози.
Та вітер пам’ять листям не зітре,
Бо осінь в серці знову проросте.
Хай у життя лиш раз таке буде кохання
Коли людина, що кохаєш, проносить лиш страждання
Коли в очах - лиш смуток і журба,
А серце рветься, та втекти куди нема.
Хай згасне тінь обману і страждання,
І серце більше сліз не пролива,
Нехай весна прийде замість прощання,
Й душа, мов птах, до неба відліта.
2025-02-02 16:46:20
6
0