Глава 2
Настала субота. Ми з друзями приїхали на мою дачу, нам довелося перелазить через паркан, тому що бабуся забула залишити ключі, в дворі було дуже закорчовано і похмуро. Але де–інде були просвіти, на одному з таких ми і вирішили поставити мангал. Будинок теж був закритий, ми подумали залізти через вікно, але вони були за решіткою. І мені з Джоном довилось вибити двері. Дівчата трохи здригнулися від звуку дверей, які впали. Ми зайшли в будинок і обдивились його, він був увесь від гори до низу з дерева.
По усіх кутках висіло павутиння, пахло старим сируватим деревом, над кожним вікном був випалений хрест, так само й над дверима в будинок. Ми походили по будинку, не було нічого підозрілого чи дивного. Але... мене насторожило, що в будинку всі двері були віткриті, крім дверей на горище: вони були наче в ланцюгах. На дверях також була записка: " Люди, які тут є зараз, ніколи не заходьте туди, там зло, ви можете вже не вийти, як і не вийшла і ніколи не вийду я ".  Це було єдине дивнувате, але ми не звернули на це уваги, і пішли перебирати коробки в вітальні.

•                                19:37

Вже сутеніло. Джон "трохи набрався сміливості"  і  потягнув нас на горище, дівчата зразу відмовились, а коли я сказавав, що теж не піду туди, то Джон зауважив:
–Ха, ти що простого горища злякався, ти думаєш, що там чорт в труні стить, чи що?
Пішли.
–Добре, пішли.
Ми відкрили двері і зайшли всередину:
–Ну ось, нічого страшного.
–Ну да...
Після цих слів ми почули крик, і швидко побігли на перший поверх. Джон аж протверезів від жаху.
–Що тут, мать вашу, відбувається!?
–Тут...тут....за..за вікном щось ходило, все таке чорне, незрозуміле...
–Так може, сусіди прийшли, коли побачили, що світло горить?
–Ні, то була не людина, точно.
Дівчата розплакались, більше ми їх ні про що не питали, але вирішили, що до ранку надвір ні ногою. Ми лягли спати.
                                  06:57
Я і Джон прокинулись першими, щоб разом вийти на вулицю і подивитися, хто то ходив вночі під вікнами.  Ніяких слідів не знайшли, але була одна дивна деталь: кусок якоїсь чорної дивної тканині на вікні першого поверху. Так як до входу в парадні двері треба підійматися сходими то вікна на висоті десь метр від землі, і людина в здоровому глузді тудиб не лізла тай не ма як. Тому ми трожи зрозуміли що аж так сильно налякало дівчат.
                                08:00
Дівчата прокинулись і ми їх розпитали, точніше спитали що вони бачила за вікном. Вони тихо знівинічено сказали:
–Там...там було щось схоже на людину. Але з виличезними іклами і напів прозоре...
Ми з Джоном переглянулися:
–А воно було в якомусь чорному плащі? Зпитали ми з ним в один голос.
-Ага...
Прошептали дівчата.
    Сторінка вирвана