На ранок вони прокинулись на якійсь поляні в лісі. Сонце непроходило крізь дерева, але трохи світла було. Сара подивилася на наручний годиник і була в шоці, стрілки крутилися зі скаженою швидкусть, і нівяку нехотіли зупинятися. На поляні лижала сира стара колода біля неї старе згоріле вогнище, кілька кущиків. Вся поляна була оточина деревами настільки густими що неможна було пройти. Був тільки один вихід, наче виді арки, але нікому нехотільсь туди іти.
- Ну і що будемо тепер роби
- Не знаю. З пітьми вийшло щось, і вся доволі світла до того часу поляна стала значно темнішою. Всіх паралізував страх, вони не могли ворухнутися. Із тої пітьми вийшов хтось блідий і страшний. Заговорив:
- Ну, давно не бачились. Я гадаю, з вас вийдуть дуже гарні ляльки. Можете подивитись, якщо хочете, яку виставу я для вас вигадав. З нізвідки з’явились троє чоловік, але
- неживі. Почалася вистава. Ще більш неприємного і гидкого видовища вони це не бачили.
(Автор: - Я не буду це описувати, бо це дуже жахливо і гидко.)
- Ну як, гарна вистава, чи як? Мені дуже спобобалась. Може, ви хочете прийняти в ній участь?
- Ні!
- твердо і чітко відповів Джон
- Жаль, але увас немає вибору. Всіх схопили якісь руки і потягли в темряву. Із Сари зробили міма, із зашитим чорними нитками ротом. Із Лілі і Джона
- акробатів, замість ніг у них були руки, роти скривлені у страшних посмішках, що в’їдалася в душу, очі Лілі зав’зали чорним клаптем тканини. І звичайно Діма. Із ного зробили щось страшне, із виличезною посмішкою яж до вух: тепер він клоун.
- Мило, мило,
- прошепотів голос.
- А тепер вистава!!!
- голос вочевидь радів.
Тієї ж миті відчинились великі червоні завіси. З’явилася циркова арена, зал… На арену висипали міми, акробати, дресирувальники, клоуни, багато хто. Весь зал аплодував стоячи, лунали крики: «Браво, браво, мосьє!» Люди були просто в захваті і від вистави, і від, як вони вважали, геніальних косьтюмів виконавців. Але люди помилялися. По закінченні вистави усіх «артистів» помістили у клітки. На арену вийшов видучий. Із його вуст всі почули такі слова:
- Дякуємо за вашу присутність на цій прекрасній виставі. Ви були в цирку Темряви. І також ми запрошуємо акторів на роботу, хто хоче дізнатися більше, підходьте до головного вагончика. Дякуємо за розуміня і до побачення. Ведудчий зник за завісами. Люди почали розходитись.
- Ну пішли, пошукаємо ще артистів, Жакомо,
- з усмішкою пробасив ведучий.