Горящая спичка
Обесточь, <обесчесть>, погаси во мне сгусток огня, Этот ада глоток, эту боль, как залить равнодушием? Этот страх по ночам, этот зверь, что в течение дня, Он не кровь мою пьёт, но терзает и мучает душу. А она мне дана, как последняя в жизни любовь, Как надежда на счастье, как нить, что выводит к истоку. Мне вручили её, как подарок, и вместе с тобой, Но на время, а время идёт торопливо жестоко. Нам дают только то, что мы сможем поднять, унести. Я не жалуюсь, нет, на тяжёлую ношу шагая. Но надеюсь понять, что не сбился с прямого пути, А мой крошечный ад – он прелюдия вечного рая. А ещё была ночь, была радость святого огня. Что нам души поджог, разбудив ненасытного зверя. Он огонь её пьёт и терзает, и мучит меня Страхом жуткой, ужасной, великой, вселенской потери. Тот огонь, разбудивший любовь, пусть вдоль спички горит, Та любовь, пусть летит через тучи обратно к истоку И пусть песней разбудит ту вечность, что может, но спит, Победить это время, что так откровенно жестоко.
2023-02-19 07:09:51
1
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1182
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8332