Память
Как бесконечна, быстротечна, коротка, Порой точна, в ней есть и запах, есть и имя, В глубины лет обращена летит легка, Но беспощадна, как война на Украине. И унесёт, и закружит с листвою нас, Над голым парком с лужей грязной в середине, И вспять, и вглубь туда, где были только раз, И в темный омут мутных грёз печально кинет. И заметёт ветрами жизни прошлых лет. Заглянет в окна странных будущих событий, И ждёт один ей нужный правильный ответ, А ты актер, не режиссер, актер и зритель. Но это только лишь спектакль – ещё не суд, Где не дано переиграть на сцене роли. Взгляну в остаток дней, что вдаль меня несут, Где реки слёз впадают в бездны острой боли. И я на том себя всю жизнь свою ловлю, Как книгу старую её в руке листая, Куда не кину взгляд, воскликну: "дежавю". И, отвечая на вопросы, вырастаю. Вот память тает под ногами, как в кино, И чудом правда из-под грязи под ногами, Метнуться в жизнь назад в открытое окно, Забыть и петь, любить и жить, сорить деньгами.
2022-11-17 13:12:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1253
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12155