За вечность, что в природе нет
Я, отказавшийся от рая, вокруг себя увидел вдруг, Как ангелов струятся стаи на трубный зов – шофара звук. Я, отказавшийся от счастья, средь суеты мирских дорог На твоё вежливое: <здрасьте> – переступил любви порог. И превратились мира будни, их пота соль, их грозный лик И страх: <а что же с нами будет?> – в прекрасный будущего стих. Над нами ангелы, что тени, слова приносят из огня, И мы теперь навечно в теме любви до судного до дня. Со страхом старости и смерти я каждый день и час борюсь, Пусть и боюсь как все, поверьте, но верю, что я к вам вернусь, Не столько телом, но душою, словами терпкими стиха, И стану снова удостоен дышать, писать и жить. Пока Благодарю Тебя, Создатель, за тайны мира и любви, За то, что просто я мечтатель, за руки крепкие Твои, За то, что выбран, удостоен искать Твоих желаний след, За то, что горд прошёл, как воин, и отказался от побед, От воли, родины и славы, от жара пламени костров, От денег, света, криков: <браво> и рук восторженных оков, За сны, когда уж обессилен, молил и пил с ладоней свет, За голос Бога, Его силу, за вечность, что в природе нет.
2023-02-12 07:04:40
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1984
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12914