За вечность, что в природе нет
Я, отказавшийся от рая, вокруг себя увидел вдруг, Как ангелов струятся стаи на трубный зов – шофара звук. Я, отказавшийся от счастья, средь суеты мирских дорог На твоё вежливое: <здрасьте> – переступил любви порог. И превратились мира будни, их пота соль, их грозный лик И страх: <а что же с нами будет?> – в прекрасный будущего стих. Над нами ангелы, что тени, слова приносят из огня, И мы теперь навечно в теме любви до судного до дня. Со страхом старости и смерти я каждый день и час борюсь, Пусть и боюсь как все, поверьте, но верю, что я к вам вернусь, Не столько телом, но душою, словами терпкими стиха, И стану снова удостоен дышать, писать и жить. Пока Благодарю Тебя, Создатель, за тайны мира и любви, За то, что просто я мечтатель, за руки крепкие Твои, За то, что выбран, удостоен искать Твоих желаний след, За то, что горд прошёл, как воин, и отказался от побед, От воли, родины и славы, от жара пламени костров, От денег, света, криков: <браво> и рук восторженных оков, За сны, когда уж обессилен, молил и пил с ладоней свет, За голос Бога, Его силу, за вечность, что в природе нет.
2023-02-12 07:04:40
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5242
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11009