Письмо с фронта
Да, курица конечно же не птица. А время было, но осталось мало. Поручик, вам бы лучше застрелиться, Хоть роль вы и сыграли генерала. Припомнят вам, кем были ваши предки И все потери страшные на фронте. Ведь вы когда-то кушали объедки. Прицельтесь в свой висок, но нас не троньте. Поручик вы остались тем, кем были. Пусть все не вдовы жаждут смерти вашей. Вас подняли как туз из грязной пыли, И вам противен вкус солдатской каши. Вы книжек не читали в подворотнях, Не ожидая страшного финала. Для вас открыты двери преисподней, И это будет, мне поверьте, мало. Тебя молю по старой нашей дружбе, Хоть ты не в курсе офицерской чести. Не бойся пули. Просят, значит нужно! Довольно делать вдов из бедных женщин.
2023-09-04 11:24:05
0
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4387
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527